Відкритість України для світу та різноманіття культурної спадщини приваблюють не тільки місцевих прихильників мистецтва, а й знавців з-за кордону. Останнім часом спостерігається значний відтік за межі країни великої кількості художніх та історичних цінностей. Навіть злочинність не залишає без уваги предмети культури та старовини. Зафіксовано більше трьох тисяч злочинів пов’язаних із викраденням антикваріату, предметів старовини та творів мистецтва. Найбільшим попитом користуються предмети образотворчого мистецтва та релігійного культу. До Каталогу викрадених культурних цінностей 1999-2015 років потрапило близько 973 предметів.

Предмети мистецтва часто стають речовими доказами у кримінальних провадженнях, які вилучають правоохоронні органи при перетині кордону чи у інший спосіб. Украй важливим є встановлення факту приналежності об’єкту до культурної, історичної чи мистецтвознавчої цінності. Встановлення цієї приналежності об’єктів у Черкаській області проводить Черкаський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України.

Ми звернулись до Центру, де познайомились із судовим експертом, заступником завідувача відділу - Ігорем Солодовніковим, який тривалий час вивчав та досліджував предмети культури та мистецтва, не за теорією знайомий із експертизою предметів старовини.

Журналіст: – Ігоре, розкажіть, будь ласка, які саме та звідки до вас потрапляють на дослідження твори мистецтва?

І.С.: – Досліджувати доводиться різноманітні речі мистецтва, антикваріату, побуту. Найчастіше зустрічаються монети, медалі, ордени, картини, ікони, антикварні ювелірні вироби, зброя, предмети археології, твори декоративно-прикладного й сакрального мистецтва, книги. Зазвичай, речі до нас надходять як об’єкти кримінального провадження, але бувають і вийнятки. Інколи до нас звертаються власники приватних колекцій для дослідження предметів на автентичність чи перевірки на справжність та відповідність певній епосі.

Журналіст: – Розкажіть, які ваші основні функції на цій посаді?

І.С.: – Я проводжу мистецтвознавчу експертизу об’єктів, що фігурують у кримінальних справах, також проводяться експертні дослідження за зверненням фізичних та юридичних осіб. Але переважно предметами дослідження є твори мистецтва, що були викрадені чи вилучені під час контрабанди. Найчастіше потрібно встановити, чи є певний предмет культурною цінністю. У такому випадку проводиться атрибуція, встановлюється час створення об’єкта, наявність пошкоджень, реставраційні втручання, вартість тощо. Для цього потрібно застосувати чимало методів дослідження.

Журналіст: – А взагалі, що вважається культурною цінністю? Де та межа, яка відрізняє її?

І.С.: – Відповідно до законодавства, а саме статті 1 Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21.09.1999 року культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України.

З огляду на культурологію, ми знаємо, що предмет може мати цінність в певному контексті, але сам по собі не бути цінністю. Бо цінність це не предмет, а особливий вид сенсу, який вбачає у ньому особа.

При проведенні досліджень враховується не лише датування. Річ може бути відносно новою, важливими є її унікальність, майстерність виконання, матеріали тощо. Існує багато критеріїв. А може бути предмет старовинний, але він не становить культурної цінності. Визначення цього питання залежить від компетентності фахівця.

Журналіст: – Скажіть, будь ласка, які основні питання вирішує судово-мистецтвознавча експертиза?

І.С.: - По-перше, це - проведення атрибуції твору (ред. установлення автора твору, періоду створення роботи, приналежність до певної школи).

По-друге - визначення художнього рівня, історичного значення, культурної цінності та стану твору.

По-третє - встановлення автентичності об’єкта, визначення якісних змін, що відбулися з об’єктом у процесі його використання: встановлення факту реставраційних втручань, довільних вилучень (втрат), доповнень, інших переробок, яких зазнав об’єкт, а також визначення вартості твору та визначення факту відповідності продукції вимогам законодавства про захист суспільної моралі.

Я вам повідомив основні питання, безумовно, їх набагато більше.

Журналіст: – А якщо людина планує перетинати кордон та везе предмет, який є культурною цінністю, але не знає про це?

І.С.: – Таких випадків дуже багато. Наприклад, іноземець може щось купити в Україні, не знаючи, що це за предмет і намагатися вивезти. Усім відомо, що незнання закону не звільняє від відповідальності. Предмет вилучають, окрім того, передбачено штраф, а в деяких випадках більш серйозну відповідальність.

Журналіст: - Ігоре, а чи не можете ви розповісти про цікаві дослідження, як нещодавно проводили?

І.С.: - Так, нещодавно, мною було встановлено, що залишки кісток та череп, які знайдено під час розкопок у м. Каневі, належать заможній жінці, що проживала за часів Київської Русі періоду X - XI століття. Встановити цей факт вдалося за допомогою мистецтвознавчого дослідження художніх виробів, а саме прикрас (скроневі кільця, намисто), що збереглися у похованні. За своїми ознаками прикраси відносяться до історичного побутування людей часів Київської Русі періоду X - XI століття, мають історичну та культурну цінність. Прикраси дуже привабливі, цікаві та вражаючі. Це особливі предмети ювелірного мистецтва, які мав нагоду тримати у свої руках.