Почеркознавче дослідження документів є важливим і актуальним завданням криміналістики, адже документи можуть впливати на юридичні факти та події, розширювати чи обмежувати певне коло прав та обов’язків, вони є об’єктом особливої уваги злочинців, які під час скоєння злочинів, використовують різні документи, зміст яких не відповідає дійсності.

Перші згадки про дослідження підписів відносяться до 1570 року, коли в Парижі була створена Корпорація присяжних майстрів-письмознавців. Цей заклад отримав від короля Генріха IV патент на право виконання експертиз, а через 200 років був перетворений в Академію, в якості якої проіснував до 1792 року. Дані дослідження були настільки передовими в той час, що книгу Ж. Равено «Трактат про дослідження письма» по розпорядженню судових властей було спалено аби не допустити розповсюдження описаних в ній способів підробки документів серед зловмисників.

Попит на проведення почеркознавчих експертиз щороку зростає. Якщо протягом 2011 року фахівцями Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Черкаській області було проведено близько 200 почеркознавчих експертиз та досліджень, то за 2012 – 400, а за 4 місяці 2013 року – близько 100.

Залежно від характеру скоєних злочинів, слідчі та оперативні працівники часто направляють в експертний підрозділ різного роду документи: заповіти, договори дарування чи кредитні договори, нотаріальні та банківські документи, документи податкової та бухгалтерської звітності, довіреності і банківські чеки, записки, листи тощо. При проведенні даних експертиз, фахівці-почеркознавці можуть з'ясувати, ким виконано підпис чи рукописний запис в документі, чи була особа в момент написання тексту в незвичному стані, чи написаний текст в незвичних умовах. Окрім цього вони можуть установити стать чи вік виконавця, якою рукою написано текст.

Почеркознавча експертиза є однією із найскладніших, адже формування почерку є результатом тривалого навчання та тренувань. Хоч сформований почерк людини є індивідуальним, як і відбитки пальців рук, проте він може змінюватися під впливом ряду чинників, які умовно можуть бути розділені на природні, штучні та патологічні.

• Природні чинники – ті, що пов’язані з віком людини, з незвичними умовами виконання (стоячи, «на коліні», на капоті автомобіля тощо), незвичним пишучим приладдям (написи на стіні, маркерами тощо), психофізіологічний стан пишучої особи (старечий почерк, почерк в стані алкогольного, наркотичного сп’яніння чи в стані афекту). Також патологічні зміни можуть виникати в результаті хвороб і травм (розлади психіки, втрата руки тощо).
• Штучні чинники – це маскування та імітація. Маскування може бути проведене шляхом заміни звичної пишучої руки на незвичну чи зміни шрифту (із скорописного на друкований, креслярський), уповільнення або збільшення швидкості почерку.
• Імітація – це наслідування почерку іншої особи, яке може бути здійснене по пам’яті, на око, шляхом змалювання.

Однак не слід плутати поняття почеркознавства і графології. Хоч фахівці даних напрямків і займаються дослідженням почерку та підписів, проте графологи здійснюють аналіз графічної інформації та розкривають по них внутрішні риси характеру людини, основна ж задача експерта-почеркознавця – дати відповідь на поставлені запитання, які стосуються об’єкта дослідження.